Конопля SATIVA & INDICA Бузулук

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Бро, сейчас я тебе расскажу про такой крутой опыт, что просто голова кругом пойдет! Все началось с того, что я решил закупиться шишками марихуаны, чтоб весело провести выходные. А место, где я купил эти закладки, просто заставляет сердце учащенно биться - тайник одного легендарного кидалы. И его репутация была такая, что даже самый опытный укуриватель колбасился от страха.

Я, конечно, не слишком смышленый, но острый парень. Поэтому решил не заморачиваться и действовать быстро и точно. Забрал себе мешочек шишек и направился на поиски стрип-клуба, где можно было бы отдохнуть после встречи с кидалой. Но я знал, что скоро получу свое. Чтобы скоротать время, я решил попрыгать на амфетамине. Взял пару колес, и чувство бодрости немедленно охватило меня. Но это был лишь временный эффект, а внутри уже горело желание покурить этот колумбийский добротный снег.

Наконец-то, я нашел клуб, который обещал настоящий фан. Я вошел внутрь, и меня приветствовал мощный бит и яркие огни. Девушки в соблазнительных нарядах кружились вокруг, и мой мозг просто разрывался от восторга.

Я сел за столик, заказал себе стакан холодного пива и зажег свою шишку. Атмосфера вокруг меня стала расслабляющей и притягательной. Я был окружен красотками, которые манили своими движениями и энергией. Хоть я и был укуренным, но мне все равно удалось заценить эту пульсирующую энергию.

Странные мысли бродили в моей голове, пока я смотрел на потрясающую красоту, погруженную в музыкальный ритм. Я чувствовал, что сейчас ничто не сможет меня остановить.

Но, братан, все хорошее быстро заканчивается. Мне понадобилось еще закладку, чтобы продолжить этот психоделический трип. Я уже начал тревожиться. Мои колеса кончились, а снег все еще пытался уснуть в моем носу. Но тут я заметил парня, который выглядел как настоящий колумбийский дон. Видимо, он заметил мои страдания и подошел ко мне.

«Слышь, братишка, я знаю, где найти то, что ты ищешь. У меня все на высшем уровне», - сказал он с ухмылкой на лице.

Я почувствовал облегчение. Он рассказал мне про связи, которые он имел с дилерами кокаина. И я сразу согласился. Мы пошли по улице, словно настоящие герои в криминальном эпосе, и дон познакомил меня с джунглями наркотического мира.

После нескольких часов блуждания по темным переулкам города, мы оказались в самом сердце наркотического подполья. Вокруг нас были люди, с которыми лучше не связываться, но кокс уже победил мои страхи. Мы сделали сделку, и я получил свою порцию снега.

Теперь все было просто: я вернулся в стрип-клуб, сел за столик и вновь зажег шишку. От чувства отпускало, я наслаждался музыкой и танцами красоток. Снег позволял моим эмоциям взлетать к потолку, а шишка марихуаны поддерживала расслабленное состояние.

Эти выходные были для меня настоящим приключением. Я смог ощутить всю мощь и адреналин, которые дарят наркотики. Они заложили в мою душу свои следы и запомнились на всю жизнь.